Інформація

про роботу над методичною темою району

«Підвищення якості освіти шляхом забезпечення успішної соціалізації учнів та вихованців навчальних закладів району»

Актуальність теми

У час постійних змін, які відбуваються в суспільстві, проблема включення особистості в систему суспільних відносин, в цілісну структуру навчально-виховного процесу є досить вагомою.

Процес засвоєння особистісних якостей людиною на різних етапах її існування визначається поняттям „соціалізація”. Як і будь-який процес, соціалізація характеризується періодичністю та динамічністю протікання. А одним з головних періодів є процес навчання в школі.

Сьогодні основною метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, піднесення загального рівня культури; формування громадянина, здатного до свідомого суспільного вибору.

Сучасне розуміння соціалізації як процесу перетворення людини на особистість у результаті засвоєння нею суспільних норм та інтеграції в соціальні інститути давав Т. Парсонс. На його думку, витоком процесу соціалізації особистості є набуття нею самосвідомості та свідомості. Наслідком соціалізації є структурування сфери свідомості особистості під інформаційним впливом інституційованого соціального середовища.

Останнім часом фахівці прийшли до думки, що людина навчається і переучується усе своє життя. Такі вимоги сучасного суспільства. Цей процес і вважається соціалізацією.

Батьки виховують дітей на особистому прикладі, доповнюючи характеристику потрібної поведінки наочними чи словесними прикладами, прищеплюють дітям сімейні цінності, родинні традиції, а педагоги в свою чергу щедро діляться зі своїми підопічними знаннями, досвідом, формують витоки духовності на засадах культурної та історичної спадщини свого народу.

Спільною метою батьків і педагогів є формування громадянина з активною життєвою позицією, здатного в час постійних змін адаптуватися в суспільстві, реалізувати свої здібності, нахили і уподобання, бути конкурентоспроможною, мобільною та успішною особистістю.

Головною метою впровадження методичної теми є створення умов для успішної соціалізації вихованців закладів дошкільної освіти району, як головної запоруки їх успіху та реалізації в житті.

Завдання:

- формування соціальних якостей вихованців як умови реалізації в освітній сфері;

- організація взаємодії вихователя та вихованця як соціалізуючої умови розвитку особистості;

- опанування та застосування педагогами у навчально-виховному процесі соціально-педагогічних методів з метою повноцінної соціалізації дітей;

- застосування інноваційних методик, спрямованих на становлення і розвиток особистості, розкриття їх здібностей та нахилів;

- забезпечення позитивного мікроклімату в дитячому середовищі як складової успішної соціалізації особистості;

- забезпечення належного психологічного і соціального супроводу та вихованців.

Очікувані результати:

- підвищення професійної мобільності педагогів, розвитку та саморозвитку вихованців;

- реалізація творчого потенціалу учасників освітнього процесу;

- задоволення освітніх потреб дітей та їх батьків;

- підвищення позитивного соціально-психологічного мікроклімату в закладах освіти;

- підвищення якості освіти.

Принципи здійснення соціалізації:

- принцип системності, який передбачає вплив на особистість як мікро-, так і макросередовища, які тісно взаємодіють, взаємовпливають і взаємодетермінують одне одного;

- принцип діяльності,що обумовлює активну взаємодію особистості з іншими людьми, в яку індивід вступає в ході діяльності і спілкування, тобто наявний неперервний цілісний процес засвоєння особистістю об'єктивної дійсності завдяки включенню в діяльність;

- принцип двосторонньої взаємодії особистості і соціального середовища,взаємообумовленість процесу входження особистості в систему суспільних відносин і водночас відтворення цих відносин в системі сімейних, товариських, навчальних, виробничих та інших зв'язків;

- принцип особистої активності та вибірковостідозволяє розглянути людину не як пасивну ланку в процесі соціалізації, а як особистість, спроможну активно діяти і самостійно вибирати соціальні умови власного розвитку та формувати власне «Я», виходячи з власного бачення ідеалів і переконань.

Провідні напрями соціалізації особистості:

- особистісний напрям – це становлення особистості як соціальної істоти у сфері внутрішніх самовизначень і відносин “Я – Я”;

- міжособистісний напрям – це сфера становлення і розвитку знань, умінь і навичок особистості, які забезпечують їй можливості спілкування і спільної діяльності з іншим – відносини “Я – Ти”. За такого спілкування та взаємодії і починається як власне соціалізація, так і внутрішній розвиток особистості;

- соціально-груповий напрям - це сфера відносин “Я – Ми”, у межах якої молода особистість має оволодіти базовими передумовами майбутнього входження у множину різноманітних за характером і масштабністю соціальних груп. Це сімейно-побутові, гендерні та вікові відносини.

Саме ці напрями визначаються як головні, тобто такі, що є найважливішими, найсуттєвішими.

Висновки:

Соціалізація являє собою процес становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини із суспільством.

Отже, соціалізація - акумулятивний процес, у ході якого накопичуються соціальні навички. Освіта забезпечує спадкоємність та відтворення соціального досвіду. Саме у сфері освіти людина засвоює необхідні для соціальної практики знання, цінності, формує навички соціальних відносин.

Процес соціалізації є історично обумовленим, у результаті нього формуються конкретно-історичні риси особистості, необхідні їй для життєдіяльності в конкретному суспільстві. Зміст, стадії, конкретні механізми соціалізації визначаються структурою цього суспільства і варіюють у різні історичні періоди.

І. Діагностико-теоретичний етап

Опанування теоретичних основ методичної теми

2016/2017 н.р.

Мета:

· комплексна діагностика особистісної готовності педагогічних працівників до інноваційної діяльності;

· опанування теоретичних основ теми;

· забезпечення теоретичної та психологічної готовності педагогів до впровадження проблемного питання;

· підготовка педагога до прогнозування педагогічної діяльності в інноваційному просторі;

· формування єдиного освітнього середовища для успішної адаптації учасників освітнього процесу.

Завдання:

· забезпечення педагогічних працівників методичною літературою, ознайомлення з концепцією проблемного питання;

· перевірка індивідуального сприйняття педагогами суті проблемного питання (тест, анкета);

· аналіз зібраної інформації;

· визначення термінів реалізації проблемного питання.

Результат:

· активне теоретичне опрацювання проблемного питання, поінформованість;

· розуміння концептуальних і процесуальних особливостей упровадження теми;

· окреслення мети й змісту опрацювання теми.

Зміст, форми, методи роботи з педагогічними працівниками

ІІ. Адаптаційно-корекційний етап

Уходження в тему

2017/2018 н.р.

Мета:

· формування досвіду творчої діяльності педагогів під час реалізації науково-методичної теми;

· конструктивне опрацювання змістового, процесуального, діагностичного компонентів освітньої моделі;

· формування особистісно пристосованого змісту нововведення з огляду на власний досвід та науково-методичне забезпечення.

Завдання:

· забезпечення доступу до змісту, форм і методів науково-методичного підходу, умов відтворення шляхів реалізації теми;

· відтворення досвіду сформованої фахової діяльності та засвоєння досвіду діяльності в нових умовах;

· осмислення очікуваних результатів (розробка критеріїв і показників).

Результат:

· поява первинної конструктивної моделі реалізації проблемного питання в освітній практиці;

· набуття педпрацівниками уміння організовувати свою самостійну роботу: добір інформації, її критичне осмислення, застосування в певних ситуаціях;

· формування бажаної інноваційної ініціативи.

Зміст, форми, методи роботи з педагогічними працівниками

ІІІ. Формувальний етап

Набуття власного досвіду

Реалізація теми

2018/2019 н.р., 2019/2020 н.р.

Мета:

· аналітична діяльність закладу дошкільної освіти з теми;

· апробація освітньої моделі в педагогічній діяльності;

· розробка й апробація системи соціально-психологічної підготовки педпрацівників до педагогічної діяльності в інноваційних умовах.

Завдання:

· упровадження у практичну діяльність педпрацівників інноваційних технологій, форм та методів навчання;

· упровадження освітньої моделі;

· оцінювання ефективності розробленої моделі, корекція.

Результат:

підвищення професійної компетентності педагогічних працівників в ході реалізації теми.

Зміст, форми, методи роботи з педагогічними працівниками:

IV. Підсумковий етап

Дослідження результатів

Узагальнення досвіду

2020/2021 н.р.

Мета:

· накопичення та систематизація даних щодо впровадження питання;

· розробка остаточних варіантів навчально-методичного забезпечення з теми;

· підбиття та оприлюднення загальних підсумків реалізації теми, підготовка публікацій із питання.

Завдання:

· відпрацювання наявної моделі;

· удосконалення фахового рівня в межах моделі;

· вивчення результативності та ефективності впровадження теми в педагогічну практику через методичні форми;

· моніторинг результатів упровадження моделі.

Результат:

· кількісний і якісний аудит систематизованої інформації про результати впровадження проблемного питання;

· створення оптимальної ідеї педагогічного досвіду;

· здатність продукувати власний ефективний педагогічний досвід;

· висока мотивація до неперервної освіти.

Зміст, форми, методи роботи з педагогічними працівниками

1. Майстер-класи.

2. Фестиваль відкритих занять.

3. Заняття Школи ефективного педагогічного досвіду.

4. Методичний аукціон педагогічних ідей.

5. Узагальнення ефективного педагогічного досвіду.

6. Підсумкова конференція.

Підсумки роботи над методичною темою району